ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ МАЙБУТНЬОГО ПЕРШОКЛАСНИКА
- Не «виховуйте» дитину, якщо у вас поганий настрій.
-Чітко визначтеся, що ви хочете від своєї дитини (поясніть їй це), а також довідайтеся про те, що вона думає з цього приводу.
-Дайте малюку можливість бути самостійним, не намагайтеся контролювати кожен його крок.
-Не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи його пошуку.
- Розглядайте разом із дитиною її правильні й неправильні, доречні й недоречні кроки до поставленої мети.
- Не пропустіть момент, коли будуть досягнуті перші успіхи.
- Вкажіть малюкові на допущену помилку, щоб він осмислив її.
Оцінюйте вчинок, а не особистість дитини. Пам’ятайте: сутність людини та її окремі учинки — різні речі.
- Дайте дитині можливість відчути (через посмішку, дотик), що ви співчуваєте їй, вірите в неї, незважаючи на її помилку.
- Дитина має знати: якщо їй важко в емоційному плані, то необхідно йти додому. Домашній комфорт, добре й ласкаве слово рідних завжди допоможуть.
- Кращий спосіб зняття нервового напруження — фізичне навантаження (фізкультура, фізична робота). Якщо в дитини поганий настрій, пограйтеся з нею на свіжому повітрі в рухливі ігри (футбол, волейбол, теніс) або залучіть до роботи на городі, в саду, на клумбах. Гра зі свійською твариною також заспокоює нервову систему.
- Виховання — це послідовність дій.
- Вихователь має бути вимогливим, але добрим.
- Батьки — це вчителі найважливішої школи на світі — школи становлення особистості, де немає вихідних і канікул. Найважливіше для дитини — гармонія взаємин між членами родини, позитивний психологічний клімат, пріоритет духовних цінностей, високий рівень культури.
- Пам’ятайте, що дитина — це дзеркало своїх батьків. Як у краплі води відбивається сонце, так і в дітях відбивається духовне багатство мами й тата. Робіть усе, щоб дитинство й майбутнє ваших дітей було прекрасним. Любові та взаєморозуміння, успіхів і щастя вам і вашим дітям!
ДИТЯЧІ ЗАПОВІДІ ДЛЯ БАТЬКІВ, БАБУСЬ І ДІДУСІВ
- Дорогі батьки, пам’ятайте, що ви самі запросили мене до своєї родини. Колись я залишу батьківську оселю, але доти навчіть мене, будь ласка, мистецтва бути людиною.
- У моїх очах світ виглядає інакше, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені: що, коли і чому кожен із нас у ньому має робити.
- Мої рученята ще маленькі — не очікуйте від мене досконалості, коли я застеляю ліжко, малюю, пишу або кидаю м’яча.
- Мої почуття ще недозрілі — прошу, будьте чуйними до моїх потреб.
- Щоб розвиватися, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте й оцінюйте, але не мене — лише мої вчинки.
- Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на них вчився. Тоді я зможу сам приймати рішення у дорослому житті.
- Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй неспроможності виконувати завдання відповідно до ваших очікувань.
- Я вчусь у вас усього: слів, інтонацій голосу, манер. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Тому навчіть мене, будь ласка, найкращого. Пам’ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомагати одне одному.
- Я хочу відчувати вашу любов, хочу, щоб ви часті і по брали мене на руки, пригортали, цілували. Ало будьте уважні, щоб ваша любов не перетворилася на милиці, які заважатимуть мені робити самостійні кроки.
- Любі мої, я вас дуже люблю! Покажіть мені, що ви також мене любите.